Затихнув гомін.

В залі згасло світло,

і, враз заполонивши всі чуття,

розсунулась завіса…

І розквітло

життя — мов казка,

й казка — мов життя.

Відкритими очима і серцями

поринули в ту казку глядачі,

захоплено, бурхливо до нестями,

всім помислом за дією йдучи.

А дія розгортається, як злива:

палає барвами казкове тло,

герої йдуть на подвиги сміливо,

стоять за правду і долають зло.

І кожне слово,

кожен світлий образ

в одкритім серці залишає слід…

І кожен мріє —

дужим та хоробрим

зрости й піти

в широкий білий світ!

Зрости і стати —

як оці герої,

що в боротьбі долають всі путі!..

І все, що є на сцені тільки грою,

самим зазнати

в справжньому житті!..

Так математика складна

Вона не кожному дана

Але, як добре постаратись 

Повчити трохи, позайматись

То враз побачишь ненароком

Що та наука- не морока.

Мама, мамочка, матуся,

Я до неї пригорнуся.

Вона добра і привітна,

Ніби сонце в небі, світла.

І холоду торкнувся промінь Сонця,

Кришталь в очах перетворивши в воду.

Упав той промінь просто в серця денце, -

Іржа осипалась.., воно забилось знову.